Інформує Подільський міський центр

соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді

«НІ» - НАСИЛЬСТВУ У СІМ`Ї

         Родина – найдорожче, що є у кожного із нас.  Це затишок і тепло,  любов і повага. На жаль,  останнім часом в Україні спостерігається негативна тенденція зростання випадків насилля та жорсткого  поводження з дітьми з боку  родини.

         Закон розрізняє чотири види домашнього насильства:

         Фізичне насильство в сім`ї- це навмисне нанесення побоїв, тілесних ушкоджень одного члена сім`ї іншому , яке може призвести чи призвело до порушення нормального стану фізичного чи психічного здоров`я або навіть до смерті постраждалого, а також до приниження його честі та гідності.

         Сексуальне насильство – це примушування до небажаних статевих стосунків у родині, а також сексуальні дії щодо неповнолітнього члена сім`ї.

         Психологічне насильство в сім`ї – це насильство, пов’язане з тиском одного члена сім`ї на психіку іншого через навмисні словесні образи або погрози, переслідування, залякування, які доводять постраждалого до стану емоційної невпевненості, втрати здатності захистити себе і можуть заподіяти або заподіяли шкоду психічному здоров` ю.

         Економічне насильство в сім`ї – це навмисні дії одного члена сім ї щодо іншого, спрямовані на те, щоб позбавити постраждалого житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які він має законне право. Такі дії можуть заподіяти шкоду фізичному чи психічному здоров`ю або навіть призвести до смерті постраждалого.    

         За визначенням Закону України «Про попередження насильства в сім`ї, який Верховна Рада України ухвалила 2001 року,насильство в сім`ї - це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім`ї по відношенню до іншого члена сім`ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободу члена сім`ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному і психічному здоров`ю.

         Чому це відбувається? По-перше, тому, що метою домашнього насильства завжди є встановлення контролю над жертвою, коли кривдник намагається бути єдиним

« розпорядником» її життя. Підкорюючись, жертва стає безпорадною, не може правильно оцінювати ситуацію, більше навіть не намагається себе захистити. В такому стані постраждалі від домашнього насильства часто самі відмовляються від спроб їм допомогти. По-друге, тому, що в українському суспільстві «не прийнято» розповідати про такі речі. На жаль, ми стикаємося зі «змовою мовчання» та прихованим осудом потерпілих від насильства в сім`ї; наприклад, розумна жінка, маючи науковий ступінь і досягши успіху в службовій кар`єрі чи бізнесі,не може говорити про те що її б`є чоловік, який сам обіймає керівну посаду. А мати не може визнати, що її рідний син знущається над нею, вона, мовляв, «сама винна» в тому, що не догодила, не так виховала, не зберегла сімейного вогнища. Така позиція хибна. Ніхто, ніколи і ні за яких обставин не має стати жертвою домашнього насильства, бо насильство – це злочин.

         Найбільш гостро проблема насильства в сім`ї постає серед неповнолітніх громадян. Вразливість дітей до насильства пояснюється їх фізичною, психічною та соціальною незрілістю, а також залежним становищем по відношенню до дорослих, незалежно від того,чи є це батьки, опікуни, вихователі, вчителі.

       Згідно чинного законодавства, психологічне насильство в сім`ї проявляється в образах із використанням лайливих слів та криків, які принижують честь і гідність члена сім`ї, образливих жестах приниження члена сім`ї або тримання його в атмосфері страху.

         Ознаки такого насильства над дітьми можуть слугувати;

замкнутість; демонстрація повної відсутності страху; неврівноважена поведінка; агресивність, схильність до нищення й насильства; уповільнене мовлення, нездатність вчитися; надто висока зрілість та відповідальність у порівнянні зі звичайними для цього віку; уникання однолітків, бажання гратися лише з маленькими дітьми; занизька самооцінка; тривожність; намагання справити враження людини, що живе в злиднях; демонстрація страху перед появою батьків; страх фізичного контакту, острах іти додому; депресія, спроби самогубства; уживання алкоголю або наркотиків.

         Якщо Ви потерпаєте від насильства в сім ї або є реальна загроза його вчинення, Ви можете звернутися по допомогу до фахівців та психологів Подільського міського центру соціальних служб для сім ї, дітей та молоді за адресою; вул. 8 Березня, 27 (тел.2-25-52).

Директор                                          І.К.Коломейчук

Виконавець:

Бацура Т.М.

(04862)-2-25-52